В понеділок відбулась друга частина семінару на тему «Історія Християнства», яким нам послужив архієпископ Реформаторської Православної Церкви Христа Спасителя (РПЦХС і УРПЦ) Сергій Журавльов.
На жаль, через примхи погоди та сильну ожеледицю, багато з тих, хто з нетерпінням очікував на продовження семінару, не зміг прийти. Ті ж, хто зміг дістатись до місця проведення не пошкодували!
Всім, хто не зміг бути присутнім на служінні, пропонуємо переглянути відеозапис вчорашнього семінару.
Частина 1 | Частина 2 | Частина 3 | ||
Першу частину семінару можна переглянути тут.
Вчора натхненним словом від Господа поділився архієпископ Сергій Журавльов, предстоятель Реформаторської Православної Церкви Христа Спасителя (РПЦХС) і УРПЦ, який знову був дорогим гостем церкви.
Церква привітала з Ювілеєм і помолилась за дорогого брата Сергія Євсюкова. Зібрання дякувало Господу за те, Хто Він є і за все, що Він здійснює в наших життях. Дякували за всіх людей, за всіх, хто при владі, за Церкву Божу. Крім цього були звершені молитви за Ізраїль, діточок, а також за зцілення хворих і спасіння неспасенних рідних і близьких.
Після богослужіння всі присутні мали чудове братнє спілкування з чаюванням.
Послухати проповідь «Я й Отець Ми одне!» (Iван.10:30) ще раз
Сестри ділились Словом, пророцтвом, свідчили про Славу Божу в житті своїх дітей! Як написано у Слові: «Коли сходитесь ви, то кожен із вас псалом має, має науку, має мову, об'явлення має, має вияснення, нехай буде все це на збудування!» (1Кор.14:26)
Після молитви, сестри продовжили спілкування за чаюванням. Віримо, що Господь благословив кожну сестричку, котра відклала сьогодні свої справи і поклала на жертовник цей час для Господа.
Чекаємо на свідчення Слави Божої!!!
Наверняка многим из нас известна история о священнике, который попросил одну из своих прихожанок принести ему общипанную курицу...
Если вы не знаете, зачем он это сделал, то постараюсь кратко изложить сюжет. А дело было примерно так:
«Одна из прихожанок была недовольна священником своего прихода, поэтому частенько разносила о нем сплетни и клеветы. Но пришло время, когда Дух Святой так обличил ее, что она поспешно примчалась к батюшке и в сердцах исповедалась перед ним в своих прегрешениях. Вдумчиво выслушав исповедь, священник ответил:
- Я с радостью прощу тебя за эту клевету, если ты принесешь мне курицу, но только с тем условием, что всю дорогу, по пути от дома до церкви, ты будешь ее общипывать и отпускать перья на ветер.
Женщина, немало удивившись, но и обрадовавшись такому предложению (поскольку задача показалась ей очень простой и легкой), так и сделала. Вернувшись к батюшке с общипанной курицей, она замерла в предвкушении «вердикта». Священник, внимательно посмотрев на «виновницу», произнес:
- А теперь пойди обратно, и по дороге домой собери все те перышки, которые ты разбросала по ветру.
Удивленная прихожанка замерла от изумления:
- Да как же я могу это сделать? Их уже ветром разнесло по всей округе!.
Помолчав пару минут, батюшка задумчиво проговорил:
- Простить-то я тебя прощаю, но вот те семена, которые ты посеяла своими сплетнями в сердцах других людей... как теперь ты их соберешь?»
Друзья, Господь, обращаясь к нам, говорит о том, что за каждое праздное слово мы должны будем дать отчет в день Суда (Мф.12:36), и это не напрасно, ведь Словом Бог творил все видимое и невидимое (Евр.11:3), и каждое слово имеет смысл, ценность и силу в духовном мире. Если выразиться метафорически, то Слово - это духовный атом, из которого соткана Вселенная. «В начале было Слово» (Ин.1:1) - говорит Писание.
Слово - это оружие, которым, как сказал поэт Вадим Шефнер, «словом можно убить, словом можно спасти, словом можно полки за собой повести». А в Священном Писании язык человека (как физический орган) сравнивается со штурвалом корабля - вроде бы он и не большой, а куда повернет, туда и поплывет судно (Иак.3:4-5). И далее, апостол Иаков добавляет: «Язык - небольшой член, но много делает...» и «его укротить никто из людей не может: это - неудержимое зло; он исполнен смертоносного яда. Им благословляем Бога и Отца, и им проклинаем человеков, сотворенных по подобию Божию...» (Иак.3:6-9).
Ребецн Эстер Юнграйс (учитель Ортодоксальной Торы, жена, мама и внучка раввинов) в своей книге «Жизнь, как призвание» делится своими рассуждениями на эту тему: «Даже физиологически мы устроены так, что наш язык защищен. Только подумайте - каждый орган нашего тела является либо внутренним, либо наружным. Например, наши глаза и нос - это наружные органы; сердце и почки - внутренние. Однако язык является как внутренним, так и наружным органом, и он защищен двумя воротами - губами и зубами. Это говорит о том, что перед тем, как использовать свой язык, нам нужно помнить о силе, которой обладают наши уста - ими мы можем либо убить человека, либо благословить».
И не напрасно мудрый Соломон сказал: «Кто хранит уста свои и язык свой, тот хранит от бед душу свою» (Притчи 21:23).
В Мф.7:3-5 Иисус обличает многих из нас: «И что ты смотришь на сучок в глазе брата твоего, а бревна в твоем глазе не чувствуешь? Вынь прежде бревно из твоего глаза, и тогда увидишь, как вынуть сучок из глаза брата твоего». Здесь, конечно же, речь идет не о бревнах в лесу, а о бревнах духовных, когда своих грехов мы не видим в упор, а чужие замечаем за километр, даже без линз. Кто-то очень остроумно подметил, выражаясь медицинскими терминами, что многие люди страдают от «бревнита» (не замечают в своей жизни больших грехов), но зато с большим рвением занимаются «сучкологией» (выискивают сучки промахов и оплошностей в жизни других людей). Если кто-то страдает такой проблемой, то с ней нужно обращаться за консультацией - но не к офтальмологу, а к опытному душепопечителю. Я вот только что подумала, что каждую осень мы проводим профилактику эпидемии гриппа, но об эпидемии «бревнита» не объявляет никто, хотя люди страдают ею повсеместно, и даже в церквях она нет-нет, да и проскочит - ничто человеческое, как говорится, нам не чуждо: как только падает «духовный иммунитет», так сразу и подкашивают нас «духовные вирусы»: то злословие, то сплетни, то затаенные обиды начинают циркулировать в наших рядах...
Вот послушайте, как сплетня характеризует сама себя: «Я подобна смертоносной бомбе. Я побеждаю, не убивая. Я разбиваю семьи и сердца, я разрушаю жизнь. Я путешествую на крыльях ветра. Я не считаюсь с правдой, не испытываю уважения к справедливости и беспощадна к беззащитным. Мои жертвы многочисленны, как морской песок, и чаше всего, столь же невинны. Я никогда ничего не забываю и очень редко прощаю. Имя мое - СПЛЕТНЯ».
Собираются «кумушки» на чаек и перемывают кости другим, а в конце выходит, что: «одна врала, другая не разобрала, третья по-своему перевела». Кто-то хорошо подметил, что длинные языки рассчитаны на такие же уши, а гнилые слова исходит из гнилого сердца.
Святой Иоанн Лествичник в своей книге «Лествица» (Слово 10, «О злословии и клевете») увещевает нас такими словами: «Злословие есть исчадие ненависти, тонкий недуг...». «Если бы ты увидел кого-нибудь согрешающего даже при самом исходе души из тела, то и тогда не осуждай его, ибо суд Божий неизвестен людям. Некоторые явно впадали в великие согрешения, но большие добродетели совершали втайне, и те, которые любили осмеивать их, обманулись, гоняясь за дымом и не видя солнца». «Станешь остерегаться осуждать согрешающих, если всегда будешь помнить, что Иуда был в соборе учеников Христовых, а разбойник в числе убийц, но в одно мгновение произошла с ними чудная перемена».
Как предостережение для тех, кто любит посудачить о других, написано: «От слов своих оправдаешься, и от слов своих осудишься» (Мф.12:37); «Все пути человека чисты в его глазах, но Господь взвешивает души» (Притчи 16:2); «Есть пути, которые КАЖУТСЯ человеку прямыми; но конец их - путь к смерти» (Притчи 16:25).
А для тех, на кого эти невидимые «стрелы» летят (если это незаслуженно), есть такая поговорка: «Если сплетни донимают, обижаться нет нужды; знай, что черви выбирают только лучшие плоды»)) И также, стоит помнить слова Екклесиаста: «Нет человека праведного на земле, который делал бы добро и не грешил бы; поэтому не на всякое слово, которое говорят, обращай внимание» (Еккл.7:21-22).
Будем сеять добрые семена, чтобы пожать хороший урожай, ведь «доброе слово режет даже сталь, а злое - пронзает сердце, как кинжал». Не будем теми, у кого «на языке мед, а под языком лед», ведь все наши слова Бог кладет на чашу весов и говорит с предостережением: «Ибо в который час не думаете, приидет Сын Человеческий» (Мф.24:44), а ведь в каком состоянии Он нас застанет в час Cвоего посещения, в таком и будет судить. «Если же не будешь бодрствовать, то Я найду на тебя, как тать, и ты не узнаешь, в который час найду на тебя» (Откр.3:3). Поэтому обратим внимание на то, как увещевает нас апостол Петр: «Итак, возлюбленные, ожидая сего, потщитесь явиться пред Ним неоскверненными и непорочными в мире» (2Пет.3:14).
А с теми, кто верит, что «любящим Бога, призванным по Его изволению, ВСЕ содействует ко благу» (Рим.8:28), разделю замечательное стихотворение, написанное Натальей Дроздовой:
Спасибо всем, кто нам мешает, кто нам намеренно вредит,
Кто наши планы разрушает и нас обидеть норовит.
О, если б только эти люди могли понять, какую роль
Они играют в наших судьбах, нам причиняя эту боль!
Душа, не знавшая потери, душа, не знавшая обид,
Чем счастье в жизни будет мерить? Прощенья радость с чем сравнит?
Ну как мудреть и развиваться без этих добрых злых людей?
Из ними созданных препятствий возникнут тысячи идей,
Наполненных добром и светом, и повторю я им сто раз:
Спасибо вам за все за это, ну что б мы делали без вас?
В день Святого Причастя ми поклонялися Господу і Його присутність наповнила все зібрання. Неповторний час поклоніння біля ніг Того, Хто віддав Самого Себе заради кожного з нас! Дорогоцінні служителі хору повели нас сьогодні не тільки в хвалі але й в молитві. Всім серцем ми віримо, що Господь прийняв цю жертву наших уст.
Окрему молитву було звершено за Ювіляра - брата Олександра Астахова та всіх іменинників листопада. Проповідував сьогодні пастир Олег Курдін.
«Він тілом Своїм Сам підніс гріхи наші на дерево, щоб ми вмерли для гріхів та для праведности жили; Його ранами ви вздоровилися».
(1Петр.2:24)
Після участі у Вечері Господній пастирі і диякони молились за всіх, хто потребував зцілення чи особливого дотику Божого. Очікуємо на свідчення слави Божої у вашому житті, дорогі брати і сестри!
Недільне служіння розпочалось загальною молитвою за Україну. Хвилиною мовчання церква вшанувала жертв Голодоморів 1932-1933, а також 1921-1922 та 1946-1947 років. Після молитви, прославлення та поклоніння вислухали кілька свідоцтв: сестричка Ірина Бородюк та пастир Ігор Іванов засвідчили про славу Божу та Його вірність в їх житті.
Цієї неділі на богослужіння завітали представники Альянсу «Україна без сиріт». Кілька років поспіль церква, як учасник проекту «Одна Церква – одна дитина», молилась за дівчинку Марійку з уродженим синдромом Дауна, від якої батьки відмовилися ще в пологовому будинку. У вересні цього року Марійка пішла у вічність. Тому представники Альянсу розповіли нам про чотирирічного Сашка, який народився надзвичайно хворим і від самого народження знаходиться на вихованні в інтернаті й запропонували взяти молитовну відповідальність за цю дитинку перед Господом.
Нехай же молитва за хлопчика стане невід’ємною частиною Вашого молитовного часу, дорогі брати і сестри!
Брат Дмитро також нагадав про Проект «Одна надія», який займається пошуком, навчанням та супроводом наставників для дітей-сиріт, які знаходяться в інтернатах та дитячих будинках, задля їх підготовки, через наставництво, до самостійного життя.
Проповідував сьогодні пастир Сергій. Господь бажає підготувати наші серця для того, щось Він міг являти Свою Славу через нас, коли ми будемо робити ті добрі діла, до яких Він нас покликав. Але для Бога найбільше важливе не те, що роблять наші руки. Він більше зацікавлений в якому стані наші серця: наскільки вони чисті перед Богом, наскільки вони визволені від всякої нечистоти і неправди. Насправді, Господь не потребує служіння людських рук, бо Він - самодостатній і всемогутній Бог. Але Він хоче, щоб наші серця були омиті від всякої гріховної закваски і не були забруднені усіляким непотрібом: гріхом чи духовними компромісами. Бо ми є нове творіння у Христі Ісусі, ми спасенні Його благодаттю і повинні жити по законам Царства Божого. Господь нас закликає відкинути нечестя і світські пожадливості. У нашому житті повинен відобразитися Христос - це є головна мета нашого життя.
«Бо з'явилася ласка Божа - спасенна для всіх людей; навчає вона нас, щоб відреклися безбожности й світських хтивостей, жили чесно, праведно і побожно в нинішному віці, очікуючи блаженної надії і появи слави великого Бога й Спасителя нашого Ісуса Христа, який дав себе за нас, щоб відкупити нас від усякого беззаконня, очистити собі вибраний народ, ревний до добрих діл» (Тит.2:11-14)
Пастирі церкви закликали зробити грудень місяцем очищення наших сердець. Якщо ми хочемо, щоб Господь використовував нас як Свої улюблені посудини, нам необхідно відкрити своє серце перед Ним, сповідатися і стати чистими посудинами в Його руках.
Недільне богослужіння 20 листопада було насичене Божою присутністю, радістю і дорогими гостями. Проповідував на богослужінні Архієпископ Сергій Журавльов, предстоятель Реформаторської Православної Церкви Христа Спасителя (РПЦХС) і УРПЦ. Коротким словом поділився благочинний протоієрей УРПЦ Олексій Прошак.
Серед гостей був дитячий ансамбль сучасного спортивного танцю «Колібрі».
Молилися за Церкву Божу, за Україну і Росію, за потреби людей і дітей.
Благословили любов'ю і миром дияконісу Ольгу Дьоготь, яка буде в подальшому нести служіння разом з чоловіком, в Норвегії.
Вчора відбувся семінар на тему «Історія Християнства», з яким нам послужив архієпископ Реформаторської Православної Церкви Христа Спасителя (РПЦХС і УРПЦ) Сергій Журавльов.
Частина 1 | Частина 2 | Частина 3 | ||
В неділю відбулося святкове служіння з нагоди 11-ї річниці церкви, під час якого ми прославляли Господа за все, що Він робив і робить в нашому житті. Це був чудовий час поклоніння Господу! Поклоніння в любові, в простоті, від усього серця! Церкву приїхали привітати дорогі гості - пастирі і члени церков Всеукраїнської Християнської Асамблеї з Києва, Ворзеля, Кривого Рогу, Кам'янки, Черкас. Принагідно ще раз сердечно дякуємо кожному з вас за любов, привітання і щирі побажання, а також за квіти й подарунки!
Бажаємо рясних Божих благословінь всім братнім церквам! Хай досконала воля Божа виповниться для кожного з вас на землі так само, як вона є на небі!
Під час богослужіння ми вислухали дорогі серцю привітання від діточок з недільних шкіл двох церков: нашої і братньої церкви «Ісус Христос - Дорога, Правда і Життя». Діти не тільки благословили присутніх чудовим виконанням повчальних віршів і пісень, але ще й молились за потреби і ділились місцями зі Слова Божого. Відбулось в цей день і кілька особливих подій.
В цей день сім'я Євгена і Марини Іванових принесли перед Обличчя Господа для молитви-благословіння новонародженого синочка Андрійка. Мариночка Одольська засвідчила про славу Божу в його народженні й послужила піснею. Також прославила Господа співом і її донечка Люба, яка є ровесницею нашої церкви.
Відбулось рукопокладення в сан диякона брата Анатолія Янішевського, служителя церкви «Ісус Христос - Дорога, Правда і Життя».
Проповідував в цей святковий день Голова Духовної Ради Всеукраїнської Християнської Асамблеї, пастир Андрій Каленчук. Він поділився Словом від Господа на тему, яка відповідала центральній темі нашої річниці - «Нам є за що дякувати Богу» (проповідь розпочинається на відео з 1:24:21). Закінчився день народження церкви щедрою спільною трапезою й теплим спілкуванням.
Істиною є те, що кожен з нас, раніше був мертвим через свої провини й гріхи, в яких ми колись проживали за звичаєм віку цього, «за волею князя, що панує в повітрі, духа, що працює тепер у неслухняних, між якими й усі ми проживали колись у пожадливостях нашого тіла, як чинили волю тіла й думок, і з природи були дітьми гніву, як і інші».
Але ж тепер ми всім серцем дякуємо Господу, тому що «Бог, багатий на милосердя, через Свою превелику любов, що нею Він нас полюбив, і нас, що мертві були через прогріхи, оживив разом із Христом». Тепер ми спасені Його благодаттю! Бог воскресив кожного з нас із Христом, «і разом із Ним посадив на небесних місцях у Христі Ісусі, щоб у наступних віках показати безмірне багатство благодаті Своєї в добрості до нас у Христі Ісусі».
Ми «спасені благодаттю через віру, а це не від вас, то дар Божий, не від діл, щоб ніхто не хвалився. Бо ми Його твориво, створені в Христі Ісусі на добрі діла, які Бог наперед приготував, щоб ми в них перебували». (За Еф.2:1-10).
Тож, всім своїм серцем і життям ми дякуємо Господу за порятунок, прощення, усиновлення; за звільнення, зцілення, забезпечення та приготовлену нам спадщину; за Слово Боже, Його церкву, за всі випробування і кризи! Нам дійсно є за що дякувати Господу! Дякуємо Тобі, Господи, в усьому і за все!
Як завжди, в першу неділю місяця церква зібралась для спільного поклоніння Господу Ісусу Христу та участі у святій Євхаристії - Вечері Любові.
«Я хліб живий, що з неба зійшов: коли хто споживатиме хліб цей, той повік буде жити. А хліб, що дам Я, то є тіло Моє, яке Я за життя світові дам.
Тоді між собою змагатися стали юдеї, говорячи: Як же Він може дати нам тіла спожити?
І сказав їм Ісус:
Поправді, поправді кажу вам: Якщо ви споживати не будете тіла Сина Людського й пити не будете крови Його, то в собі ви не будете мати життя.
Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той має вічне життя, і того воскрешу Я останнього дня.
Бо тіло Моє то правдиво пожива, Моя ж кров то правдиво пиття.
Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той в Мені перебуває, а Я в ньому.
Як Живий Отець послав Мене, і живу Я Отцем, так і той, хто Мене споживає, і він житиме Мною.
То є хліб, що з неба зійшов. Не як ваші отці їли манну й померли, хто цей хліб споживає, той жити буде повік!» (Iван.6:51-58)
Коротким словом про «Таїнство Причастя» поділився пастир Сергій.
Особливо порадувало те, що учні недільної школи, які часто моляться і благословляють церкву місцями зі Слова Божого, починають проповідувати! Так, цієї неділі Рома Самагальський мав ось таке коротке слово до церкви:
«Сегодня моя проповедь о пожертвовании. Пожертвование это проявление щедрости и великодушия, а не жадности. Сколько великодушия мы обнаруживаем в Слове Божием и как часто мы его искажаем. Во 2 Коринфянам 9:6 сказано: «Кто сеет скупо, тот скупо и пожнёт, а кто сеет щедро, тот щедро пожнёт. Каждый уделяй по расположению сердца, не с огорчением и не с принуждением: ибо доброохотно дающего любит Бог». В 2 Коринфянам 9:7 сказано: «Жертвы приносимые скрепя сердце, с огорчением, недоброохотно или по принуждению не принимаются». Богу не нужны такие пожертвования, они не будут приняты».